Патріотами не народжуються – ними стають!

Патріотами не народжуються – ними стають!

Такими словами можна охарактеризувати голову апеляційного комітету Херсонської обласної федерації футболу Дениса Лошкарьова, який сьогодні  бере активну участь у проведенні Антитерористичної операції.

3 лютого він отримав повістку до військкомату та вже через два дні – 5 лютого – у складі батальйону «Донбас» відправився на військові навчання, а відразу по їх завершені в зону проведення АТО.

І ось уже протягом 2,5 місяців Денис Олександрович віддано несе службу за Україну і палко обороняє нашу державу та кордони Херсонщини від ворога-агресора. Військова частина тепер його друга родина, але вона не замінює йому власної сім’ї, де чекає дружина та двоє маленьких синів. Та Денис прекрасно розуміє, що і вони можуть постраждати від ворожих намірів держави-сусіда, тому його захист потрібен їм також.

фото 1

Знає він і що без сили духу неможлива перемога. В цьому бійцям допомагають наші вітчизняні співаки та гумористи, які безкоштовно гастролюють в зоні АТО, підбадьорюючи наших героїв. Однак це буває досить рідко. Більше всіх українську армію підтримують, і не тільки морально, волонтери. З перших днів Майдану люди різного віку і національностей, але об’єднані спільною ідеєю, спрямували всі свої сили на боротьбу за вільну, незалежну та європейську Україну.

Солдати щиро вдячні за таку вагому підтримку. «Якби не волонтери, то нас би уже не було. А ворог вільно розходжував би по нашій землі», – відзначає Денис Олександрович, боєць батальйону особливого призначення «Донбас», який, до речі, сам веде активну волонтерську діяльність. Так, нещодавно він особисто приїздив до Херсону, аби зібрати для свого батальйону, де більша частина особового складу – херсонці, гуманітарну допомогу.

фото (4)

Денис Лошкарьов – людина сильна духом. Тож робить усе можливе, аби підняти бойовий дух наших бійців. Зокрема, у вільний від стрільби час, якого на війні буває дуже мало, проводить між солдатами футбольні турніри. І нехай тут немає всього необхідного, але бійці, знаючи тепер ціну життя і перемоги, повністю віддаються грі, забуваючи на короткий час про криваву війну. Тут дуже великий командний дух, про який у великому футболі тренери професійних команд лише говорять та мріють. І тут влучно спрацьовує правило «один за всіх і всі за одного». Кожен розуміє, що є частинкою цілого і без його частинки цілого ніколи не буде.

Такі короткотривалі футбольні двобої заряджають солдат на декілька днів. Здається, що і сама донецька земля відчуває рідний спорт і щосили намагається насититися іграми аматорів. От тільки дуже важко тепер називати Донецьк – столицею українського футболу. Залишається сподіватись, що по завершенні війни місто зможе повернути собі цей високий титул. Ну а поки що «король спорту» на Донеччині вдовольняється лише недовгими солдатськими матчами.

фото

Ми ж гаряче вболіваємо за своїми героями, в тому числі і за нашого колегу – Дениса Олександровича Лошкарьова. Віримо, що невдовзі антитерористична операція дійде до свого завершення і він повернеться до виконання посадових обов’язків голови апеляційного комітету.

Залишити відповідь