ФК “Колос” (ОТГ Асканія-Нова): на чолі з головою громади

“Колос” – один із найвизначніших клубів Херсонщини, розквіт якого припав на наші часи, на ХХІ століття. А з переїздом із Хлібодарівки в Асканію-Нову клуб отримав нове життя. Спорткомплекс, академія футболу та виступи в турнірах ААФУ – це все віхи й здобутки клубу із степового краю. 

Очолює футбольний клуб селищний голова, голова громади Віталій Свінціцький. Свого часу, молодим футболістом, він був засновником “Колоса”, нині ж поєднує керівну роботу із футбольною діяльністю. Є головним тренером команди, та й сам може показати майстер-клас на полі. Про футбольну візитівку Асканії-Нової Віталій Каземирович розповів прес-службі ААФУ. 

– Ви представляєте таке особливе місце України, як Асканія-Нова. Неподалік від вас – великий заповідник. Коли приїжджають суперники, запитують передовсім про заповідник? А чим ще знаменита ваша команда, ваш клуб? 

– Ну, давайте почнемо з того, що команді “Колос” (Асканія-Нова) третій рік, а історія наша пішла від команди “Колос” (Хлібодарівка). А чому ми переїхали до Асканії, це від Хлібодарівки за 6 кілометрів, це пов’язано з децентралізацією. Згідно перспективного плану, Хлібодарівка має входити до ОТГ Асканії-Нової. Я сказав своїм колегам, що я йду до Асканії, а потім об’єднуємось. Але так склалося, що районна рада наша, Чаплинська, змогла переконати Хлібодарівське очільництво – поки не входити до Асканії. Ось чому “Колос”, який грав на аматорському рівні у першості області та району, зараз переїхав до Асканії-Нової. 

– Чи пов’язана з цим зміна стадіону? Де збираєтесь приймати суперників? 

– Так, у Хлібодарівці залишилось те покриття і стадіон, яке раніше робилося. Зараз в Асканії-Новій – трав’яний газон, покриття, трибуни, правда – проект робиться, роздягальні будуть. Зараз поки що в нас поруч готель, де команда розміщується. А так, в принципі, умови є для того, щоб приймати команди зі всієї України. “Асканія-Арена” з радістю чекатиме гостей. 

– А як, взагалі, у клубу з інфраструктурою? Команда збирається на матчі чи у вас постійний тренувальний процес? 

– У нас, виходить, що команди беруть участь у першості ОТГ, у першості району, у першості області, у зимовій першості. Тому тут тренування проходять, скажімо, в учбовому процесі – в іграх, в основному. “Колос” весь час у тонусі, проводиться велика кількість матчів, і скрізь прагнемо бути першими. 

– То відповідно і якоїсь особливої паузи, щоб її заповнювати контрольними матчами і зборами, у вас теж не було?

– Ні, контрольні матчі ми проводимо – перед початком чемпіонату області чи, як зараз, аматорського чемпіонату. Готуючись до старту в ААФУ, ми зіграли з новотроїцькою “Таврією”, на їхньому полі програли 1:3. За кількістю гольових моментів – були однакові ситуації. Але вони використали їх, а ми – ні. У нас один м’яч з пенальті забив капітан команди – Андрій Свінціцький, мій син. 

– Я знаю, що ви самі грали у футбол. Причому не просто грали, а десь до 2000 року виходили на поле із задоволенням, і зараз можете ще вийти. 

– Так, багато років віддав футболу, дуже багато. Грав як центральний півзахисник. Намагався гідно представляти наш район, нашу область. До того ж, відчував інтерес і до організації футболу – “Колос” постійно прогресував, і це приносило і мені, і нашим вболівальникам велику радість і задоволення 

– Відповідно, зараз ви можете оцінювати тих гравців, які приходять у футбол. Як вам це нове покоління? Вони по-спортивному все таки себе ведуть, чи може десь і не подобається? 

– Звісно, я думаю, коли ми готувалися – було трішки по-іншому. Зараз трішки по-іншому молоде покоління ставиться до життя. Але, тим не менше, треба підлаштовуватись – зараз все нове, все до нового рухається. І чемпіонат світу продемонстрував, що ті команди, наприклад, як Хорватія, Франція, можуть себе перебороти і продемонструвати волю до перемоги. Хорватія зовсім на здивування зіграла. І у нас був посол Хорватії, я йому показував стадіон, показував нашу інфраструктуру. Також ставив йому питання: “А як ось, ви досягли такого результату? Як вам даються такі поля?”. Він каже: “Та ні, не так просто в нас виростити такі поля”. Я думав у них там все просто, але в них теж є проблеми. Тож усім наводжу цей приклад: ми думаємо, що хорвати грають просто так, а за їхніми результатами – велика робота. “Так, результат приходить не просто так, це щоденна праця, це великий труд”, – сказав нам хорватський посол. Люди професіонально підходять до справи. 

Ми зараз граємо в аматорському футболі, але одночасно займаємося дитячим футболом, у нас спортивна школа і ми збираємось будувати академію футболу. Тому у нас діти беруть участь в обласних змаганнях, у першості нашого ОТГ грають, у нас вісім команд на ОТГ і там беруть участь дитячі команди, уже ми їх підключаємо. Тому до футболу ставимося дуже серйозно. Це – одна із складових соціальної місії, яку ми несемо.

– “Колос” постійно оновлюється. А що у вас відносно складу зараз? Хто цього літа пішов, хто прийшов під чемпіонат України? 

– “Кістяк” залишився. Так, було таке, що йшли. Наприклад, новотроїцька “Таврія” відновилася – туди пішли кілька гравців. Так, у нас були гравці, що переходили до Другої ліги. Але, тим не менше, я не кажу, що йшли гірші, але приходили ще кращі. Результат є результат. А їхній відхід на результаті не відображався. 

Нових у нас чоловік 5-6. Приміром, Кирило Ратушний – з міста Миколаїв, за “Суднобудівник” грав у Другій лізі. В’ячеслав Куянов – він за нас періодично грав, а зараз вже прибув на постійній основі. Вже визначився точно, що він в нас тут грає, бо було так, в кубкових матчах грає, а в інших ні, а тут вже – стабільно. Двох молодих – наших хлопців – запросили, це у нас Костянтин Бондарчук, який вже підтягується до першої команди, ми його підключаємо, а також Сергій Кузнєцов – це лівий півзахисник. Віктор Окатий, який у нас в минулому році з’являвся ненадовго, тепер теж остаточно до нас перейшов, це із Запоріжжя хлопець – центральний півзахисник, він якраз замінив мені Кирила Маркітана. Є ще кілька людей, з якими ми зараз визначаємося. Але загалом, у основних рисах, команда вже визначена. 

– Стосовно цього сезону. Як будете розподіляти сили, щоб одночасно встигати і в чемпіонаті, і в кубку – і на всеукраїнському рівні, і на обласному? 

– А ми звикли до участі в багатьох турнірах. Зараз задача наша – освоїтися в Чемпіонаті ААФУ. Я не кажу про перше, друге, третє місця – я кажу про серединку. Хорошу серединку. Може, трішки обласні змагання відсовуємо, а серйозно готуємось до аматорського футболу України. І до кубка, і до першості.

– Стратегія клубу – адаптація на цьому рівні? 

– Асканія-Нова раніше не грала в таких змаганнях, це вперше. В Кубку України брали участь, а у першості України – це вперше (від часів Хлібодарівки). В області ми все вигравали: і золото, і срібло, і бронзу. Зараз треба все зробити задля того, щоб щось виграти в аматорському футболі України – такі завдання. 

– Зрозуміло, а хто спонсори? Хто підтримує команду?

– Підтримують, в основному, наші фермери, і ця допомога неоцінима. Але основний інвестор – це фермерське господарство, яке моя дружина очолює. 

– Тобто ваша сім’я повністю підтримує і клуб, і будівництво?

– Так, дружина і син. Ну, а я ж, як голова, почесним президентом називаюся.

– Самому на поле не хочеться вийти? 

– Душа біжить, а ноги… (сміється). Ну так, десь з ветеранами бігаємо, звісно. Хоча пам’ятаю – мене ж ще не проводжали з футболу. Тому я подивлюсь, може ще й вийду на поле… 

amateur.footboom.com

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*