Капітан збірної України з футзалу – про те, що як вибрався з окупованого Херсона

Капітан збірної України з футзалу та один із лідерів херсонського “Продексиму” Петро Шотурма розповів про те, що як вибрався з окупованого Херсона.

“Війна застала мене в Херсоні. Спочатку ми думали, що все буде спокійно, коли поверталися з останнього матчу з Івано-Франківська. Але так вийшло, що не змогли виїхати в той же день і довелося прийняти ситуацію яка була там.

Ми 23 лютого грали в Івано-Франківському, а коли все почалося мені о 4 ранку подзвонив друг і сказав, що телефонуй сім’ї й кажи, щоб збирали необхідні речі та старалися виїжджати, бо ситуація дуже погана. Я подзвонив дружині та сказав, щоб вона одягала дітей і вже чекали мене.

Коли вже доїжджали до Миколаєва, то почули два вибухи – це в аеропорт попали та воєнну базу. Потім ми вже бачили, як все горить та димить. Настрій вже був не дуже хороший.

Так сталося, що я не зміг виїхати у той же день. Питав у таксистів, хто може доїхати, любу суму можу заплатити, тому що треба виїхати з двома маленькими дітьми. Але вони відмовлялися, бо ситуація нестабільна. Поїхав на автовокзал, думав що може буде якийсь автобус, але нічого не встиг. У людей хаос, всі почали виїжджати. І зрештою місто закрили, бо заїхали окупанти і блокпости збили. Дуже сильно стріляли, бої проходили. Була небезпечна ситуація на виїзді.

Коли пролунали два вибухи з самого ранку, то після того були дуже сильні сирени, всі шукали собі бомбосховище. В Херсоні, там де ми жили, дуже мало таких місць, місто було не готове зустріти війну та таку ситуацію. Добре, що наш тренер прийняв і допоміг у такій ситуації, у нього був свій будинок і підвал, де були хороші умови.

І ось коли ми вже приїхали до нього, то після цього почались бої, було чутно звуки самольоту, гради. До двох тижнів ми жили у підвали, періодами ми виходили на вулицю вдень, коли ми знали, що комендантська година закінчилася.

Ми дуже довго чекали на зелений коридор, але як я зрозумів, нам його не давали через те, що у місті вже не відбувалися бої, у нас було спокійно. Вони заїхали, окупували все місце, захопили ті міста, які їм треба. Виїжджати неможливо було.

За тиждень коли ми вже виїхали, почалися створюватися групи з евакуацією Херсона. І там люди дійсно писали, хто і як намагався виїхати, хтось через одну дорогу, через другу. Ми проаналізували всю ситуацію. Всі нюанси розписували в групах, що треба брати, що перевіряють.

Перший день ми виїхали двома машинами, дуже важко було з маленькими дітьми, тому що сиділи ззаду і треба було чекати, бо дуже великі черги, було 5 російських блокпостів. Перший пропускали більш менш, другий був головний. Тому в перший день до другого навіть не доїхали, почалися бої. Ти сидиш в машині, чуєш та бачиш вибухи, звуки неприємні були. І ми вирішили не ризикувати, розвернулись та поїхали додому. Ця поїздка була на свій ризик.

Було, що ми цілий день простояли на сонці з дітьми, але нам вже було важливо доїхати. На другий день у нас теж не вийшло, ми доїхали до другого блокпосту. І там до п’ятої години вечора їде машина окупантів і кажуть, що сьогодні коридору вже не буде, розвертайтеся і їдьте назад. Бо дуже сильні починаються бої.

А потім вже на третій день почав шукати автомобіль особисто для нашої сім’ї. Але допомогли нам особливо президент клубу “Ураган”. Коли ми отримали автомобіль, зрозуміли, що треба спробувати ще, поки є ця дорога. Перевірки були не дуже хороші, з чоловіків знімали футболки, дивилися шрами, татуювання. Але з дітьми було легше виїжджати, більш лояльніше дивилися на цю ситуацію.

Коли ми вже проїхали четвертий блокпост, то перед п’ятим вже починається мінне поле, і ти зігзагом проїжджаєш. І вони вже підходять і кажуть, наступник блокпост вже ваш. Стає полегшення, але все одно їдеш в напрузі, поки не доїдеш до Миколаєва. Коли доїхали до нашого блокпоста, то бачиш українців і щастя переповнює. Вже стає більш спокійно, але все одно до Миколаєва дорога перебита, окопи, танки стоять, воєнна ситуація. І коли доїжджаєш, то вже спокій, рідна земля”, – розповів Шотурма.

ua-football.com