Чемпіонські козирі «Продексіма»

«Продексім» – чемпіон» – ця фраза, можна сказати, закрила нинішній сезон і дозволила видихнути. Хтось видихнув з гірким присмаком, у кого-то неоднозначні враження від пройденого, і тільки в Херсоні продовжують відчувати солодкий смак перемоги.

Є СКЛАД, Є І РЕЗУЛЬТАТ

Перемога ця в рази солодше завдяки своїй несподіванки. Так, «Продексім» напрацював на чемпіонство, але це не скасовує сенсаційності тріумфу – мало хто очікував від херсонців золотих медалей на другий рік їх участі в Екстра-лізі. Але, за великим рахунком, це все романтизм і грунт для розмов.

В реальності ж херсонцям треба віддати належне керівництву клубу, яке підійшло до справи в серйозному масштабі і не соромилися вкладати в команду.

Звичайно, ніхто і не стверджує, що «Продексім» купив чемпіонство. Ні, він його цілком виграв. Але разом з цим боси херсонців вкотре нагадали нам, що без грошей у спорті нікуди. І розумне використання фінансових вливань не могло залишити Херсон без результату – команда мала досвідчений і маститий склад, хорошого тренера і відмінний рівень забезпечення. Що й казати, якщо «Продексім» навіть уболівальників своїх привіз до Львова більше сотні, що зараз можуть дозволити собі далеко не всі клуби. І після гри в інтерв’ю Ігор Москвичов справедливо зазначив, що без такої підтримки в гостьових матчах ще невідомо, яким міг бути результат протистояння з «Енергією».

У підсумку поки в «Локомотиві» та «Енергії» омолоджували склад і не балували великими фінансами, «Продексім» отримав потрібну матеріальну базу і планомірно скористався її ресурсом. При цьому в підпорядкуванні Ігоря Москвичова виявився майже самий віковий склад в Екстра-лізі – середній вік 30 років (більше тільки у хіта). Але Москвичов зумів знайти для цієї команди таку тактику, яка дозволила дістатися до фіналу і виграти його.

Нехай матчі у Львові і викличуть дорікання і гурманів, мовляв, «там «Продексім» більше страждав, ніж грав». Так сам Москвичов і не приховує, що в загальному Енергія грала краще. Але це «в загальному». А в дрібних моментах, які дуже багато вирішують в спорті, «на коні» був «Продексім».

Особливо тоді, коли фактично «жахнув» «Енергію» в кінцівці четвертого матчу – 2 голи за пару десятків секунд на 19-й хвилині. До слова, ці два м’ячі «Продексім» забив цілком закономірно – в ту п’ятихвилинку, коли забиває найбільше, якщо не враховувати кінцівку матчу. З 15-ї по 20-у хвилини херсонці в цьому сезоні забили 11 м’ячів – четверту частину від загальної кількості. Львів’яни так і не врахували цього, в даний відрізок пропустивши від суперника 3 м’ячі з 7-ми.

Хронологія забитих м’ячів «Продексіма» в нинішньому сезоні 

ГОЛКІПЕР – ЦЕ ПІВКОМАНДИ

Не сказати, щоб у тій же «Енергії» або «Локомотива» набір виконавців був гірше, ніж у «Продексіма». У кожного були свої козирі, але тут вже в гру вступає тренер. За час своєї роботи в Херсоні Ігор Москвичов пробував різні напрацювання, але зараз зіграв досить тонко. Коли у «Продексіма» пішла гра і стали працювати саме ті козирі, які були у вікового колективу, Москвичов не став нічого ламати і придумувати нове. Тренер робив все для того, щоб команда максимально використовувала свої сильні сторони, підбудовувалася під суперника і не кидалася з боку на бік. В результаті «Продексім» начебто і виглядав слабше «Енергії», але в фіналі виграв 3 матчі з 4-х в фіналі.

Ну і, звичайно ж, не піти від персоналій. Не складно здогадатися, що в першу чергу мова йде про голкіпера Кирила Ципуна – це однозначно MVP плей-офф і один з кращих гравців сезону. Так, він не тягнув пенальті в кожному матчі, і в серіях пенальті занадто НЕ геройствував. Але статистика в фінальних матчах у Кирила просто божевільна – в середньому Ципун відбивав 7-8 ударів з 10-ти у ворота. Голкіпер дійсно відбивав все, що летіло в його ворота в фіналі, і багато в чому завдяки його зусиллям «Продексім» зумів не дати «Енергії» відчути впевненість. В результаті «Продексім» став другий найменш пропускається командою чемпіонату (в середньому – 1,97 м’яча за гру) після «Локомотива» (1,89).

Фото: Євген Кравс   

У вирішальних матчах херсонці начебто озброїлися старим правилом «голкіпер – це півкоманди». Ципуна вивели на відмінний рівень і вселили неймовірну впевненість (голкіпер фактично не допускав навіть найменших помилок), а вирішальні матчі були збудовані навколо оборони. Так, не найефектніший стиль, але і «Барселону» ніхто будувати не збирався.

Говорячи про Ципуна, не варто применшувати і заслуги багатьох польових гравців. Це і Максим Бессалов, що є мотором своєї четвірки і найкращим бомбардиром команди, і вкотре що знайшовший себе Михайло Волянюк, досвідчений Віталій Кисельов, і зіграна зв’язка Дмитра Калукова і Олексія Фетька. У цьому сезоні у «Продексіма» фактично не було баласту, кожен гравець зіграв хоча б маленьку, але важливу роль.

Що ж, «Продексім» – чемпіон, як би це не сприймалося тими чи іншими сторонами. Звичайно, це не «тотально-переважне» чемпіонство, як було у «Локомотива» пару сезонів тому. Але шляхи до тріумфу дуже різні, і даний шлях «Продексіма» цілком відповідає його положенню, сутності та етапу розвитку. Буде рух вперед і розвиток – буде і інше (по-іншому вигране) чемпіонство (якщо буде). А поки таку перемогу святкують саме в Херсоні.

За матеріалами сайту Sport Arena

futsal.com.ua