Чемпіонат Казахстану: чому там хочуть грати українці і чи доведеться Костишину тиснути на руку російським тренерам?

Казахстанський футбол не є чужим для України. У вищій лізі цієї країни виступають одразу вісім українських футболістів, а клуб Аксу очолює наш спеціаліст Руслан Костишин. Сайт FanDay.net проводить для вас екскурсію з футболу Казахстану, відверто та неупереджено показуючи його сьогоднішні реалії.
Футбол Казахстану – дуже специфічне явище. Велика територія країни ставить у різні кліматичні умови команди, які грають в одному чемпіонаті, а клуби фінансуються з державного бюджету, тому безпосередньо залежать від успішності економіки, і тому серйозно постраждали через перенаправлення коштів на боротьбу з пандемією коронавірусу.
Тим не менш, навіть у таких умовах чемпіонат Казахстану залишається привабливим для великої кількості іноземних футболістів та тренерів із ближнього та далекого зарубіжжя.
Присутні тут і одразу вісім українських футболістів, а також головний тренер Аксу Руслан Костишин. За іронією долі всім їм доводиться тепер працювати з російськими колегами, які також вважають для себе Казахстан вигідним місцем роботи.
Сайт FanDay.net в ексклюзивному матеріалі розуміється на всіх ключових аспектах чемпіонату Казахстану. Найкраще зрозуміти специфіку футболу цієї країни допомагає український екс-головний тренер клубів Тобол, Іртиш та Шахтар Караганда – В’ячеслав Грозний, а особливості місцевого ринку – досвідчений агент Ігор Кривенко.
“Футбол Казахстану дуже специфічний: держава і самі клуби намагаються шукати можливість для поступового прогресу”
В’ячеслав Грозний зазначив, що футбол Казахстану є не чужим для України, оскільки вже багато років там працює багато українських футболістів спеціалістів.
«Українські фахівці та футболісти завжди комфортно почували себе у футболі Казахстану. Я можу висловити подяку всьому народу цієї країни за всіляку підтримку України в момент, коли кремлівські рашисти атакують на нашу країну», – наголосив Грозний.

В’ячеслав Грозний. Фото: Google
Як уже говорилося вище, футбол Казахстану дуже специфічний. Оскільки країна дуже велика за територією, вона має різні кліматичні зони. Є північ, де може бути досить холодно навіть у травні. А є південь, де люди ніколи не бачили снігу.
Хоча у північній зоні дуже важко грати взимку, керівництво країни намагається вирішити цю проблему шляхом побудови універсальних спортивних споруд.
Є «Астана Арена». Там грає Астана та збірна Казахстану. Там же грають інші команди з півночі, які не мають умов. У Кустанаї є «Тобол Арена». Є державна програма з будівництва критих манежів зі штучними полями для тренувань та ігор у північних регіонах», – зазначив Грозний.
Експерт розповів, що у Казахстані приділяють увагу розвитку дитячо-юнацького футболу, щоб поступово піднімати рівень національної збірної.
«Футбольним керівництвом було запрошено іноземних тренерів, щоб у них навчалися місцеві. Для підвищення рівня дитячо-юнацького футболу було створено регіонально-молодіжні центри, які працюють за однією програмою. Найздібніші діти вирушають на навчання до топ-клубів Європи», – заявив Грозний.
Для підвищення рівня збірної Казахстан вдається і до натуралізації футболістів. Зокрема, Грозний наводить приклад українця Сергія Малого. Вихованець луганського футболу у 2013 році прийняв казахське громадянство і до своїх 32 років відіграв на позиції захисника вже 61 матч за збірну цієї країни. Нині він виступає за клуб Ордабаси.
У цьому контексті можна згадати і Дмитра Непогодова. 35-річний киянин, який нині захищає ворота Чорноморця, у 2018 році також прийняв громадянство Казахстану і провів за збірну 13 матчів.
Цікаво, що у відборі на ЧС-2022 Україна та Казахстан грали в одній групі та синьо-жовті не змогли у двох матчах здолати казахів (1:1, 2:2). Також Україна та Казахстан теоретично можуть зустрітися у наступному розіграші Ліги націй, оскільки Україна не змогла підвищитись у класі, а казахи виграли свою групу у дивізіоні С.
«Цього року буде один із найцікавіших чемпіонатів Казахстану»
З 2020 року футбол Казахстану переживає певну матеріальну кризу. Держава була змушена перенаправити кошти із різних галузей на боротьбу з коронавірусом. Оскільки футбольні клуби у Казахстані також фінансуються з державного бюджету, їхній добробут погіршився. Природно, це призвело і до відтоку багатьох якісних легіонерів.
Проте, на думку Грозного, фінансова ситуація в казахських клубах поступово налагоджується, і найближчий чемпіонат має стати дуже інтригуючим.
«Фінанси трохи повернулися до Казахстану. Цього року буде один із найцікавіших сезонів. Хороші склади у Астани, Актобе, Тобола, Кайрата, Ордабаси, Аксу. Чемпіонат обіцяє бути конкурентним, тому що тут завжди були високі вимоги до іноземних тренерів та футболістів», – заявив фахівець.
«Костишину на чолі Аксу, цілком можливо, доведеться тиснути руки російським та білоруським тренерам»
Повертаючись до українських персоналій, то у чемпіонаті Казахстану, як уже згадувалося раніше, виступають вісім наших футболістів (шосте за кількістю представництво легіонерів від однієї країни), які розподілилися між п’ятьма клубами:
Кизил-Жар:
- Юрій Бушман (32 роки, лівий захисник).
Атірау:
- Олександр Нойок (30 років, опорний півзахисник).
Аксу:
- Артур Мурза (22 роки, лівий півзахисник).
- Руслан Костишин (46 років, головний тренер).
Кайсар:
- Віталій Пріндета (30 років, центральний захисник).
Окжетпес:
- Іван Брікнер (28 років, опорний півзахисник);
- Максим Драченко (33 роки, центральний півзахисник);
- Дмитро Рижук (30 років, центральний захисник);
- Іван Цюпа (29 років, лівий захисник).

Олександр Нойок. Фото: Google
Цікавим фактом є те, що у всіх клубах, де представлені українці, грають і російські футболісти. У чемпіонаті Казахстану росія загалом має найбільше представництво легіонерів – 25.
Також у всіх командах, де грають наші футболісти, окрім Аксу, є й білоруські гравці. Білорусь має друге найбільше представництво легіонерів у лізі – 17.
Грозний вважає це серйозною проблемою та зазначає, що сам би, як тренер, не погодився працювати з російськими та білоруськими футболістами.
«Спорт не поза політикою. Я радикальний. Перш ніж йти в команду, я сказав би президентові клубу, що російських гравців не повинно бути в команді. Не тому, що вони погані, а тому, що я не хочу конфліктів. Якби він не погодився, то я не підписував би контракт».
На думку експерта, українським тренерам, які потрапляють у подібні ситуації, важливо демонструвати свою чітку політичну позицію: Є тренери, які готові працювати з тими, хто є. Це право кожного. Однак не можна сидіти одночасно на двох стільцях. Має бути позиція».
Грозний попереджає, що українські фахівці, які йдуть працювати до чемпіонатів із засиллям російських та білоруських футболістів та тренерів, можуть зіткнутися з певними неприємними моментами.
«За регламентом чемпіонату Казахстану тренер має потиснути руку тренеру команди суперника до і після гри. Тебе не питатимуть, якої національності цей фахівець. Якщо не потиснеш руку, то доведеться платити штраф, чи потрібно, щоб це зробив твій казахський асистент», – наголосив тренер.
Зазначимо, що головним тренером Атирау є білоруський наставник Віталій Жуковський, а Актобе очолює російський фахівець Сергій Попков.
«Держава Казахстан виділяє на клуби на рік близько 2,5 мільйонів євро»
Футбольний агент Ігор Кривенко підтверджує, що фінансові умови в Казахстані останнім часом пішли на зниження, але незначно, оскільки ця країна є одним із найбільших постачальників нафти та газу до країн Європи та Китаю.
«У Казахстані клуби не мають прямих спонсорів. На команду на рік державою виділяється 1,2 мільярди тенге (приблизно 2,5 мільйона євро). Решту команди формують зі спонсорських контрактів».
Найбагатшим клубом, як і раніше, продовжує залишатися Астана, за нею йдуть Актобе, Тобол та Ордабаси.
«Основна маса команд платить своїм футболістам основного складу від чотирьох до десяти тисяч євро на місяць. У клубах Астана, Актобе, Тобол та Ордабаси зарплати більші, до 15 тисяч євро на місяць».
Також Кривенко розповів про деякі особливості ліміту легіонера у даній першості.
«У заявці командам можна мати вісім легіонерів. Максимум можна додати ще двох, але за них потрібно платити якусь суму. Точно її назвати не можу, але вона немаленька. У Казахстан часто беруть футболістів, які були у європейських чемпіонатах, проте вже відіграли там своє», – підсумував Кривенко.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.